ВСТУП
Початок
навчання дитини в 1-му класі - складний і відповідальний етап у її житті. Адже
відбувається дуже багато змін. Це не тільки нові умови життя та діяльності - це
й нові контакти, нові стосунки, нові обов'язки. Змінюється соціальна позиція:
був просто дитиною, тепер став школярем. Змінюється соціальний інститут
навчання і виховання: не садочок чи бабуся, а школа, де навчальна діяльність
стає провідною, обов'язковою, соціально значущою та оцінюваною, такою, що
розширює права і обов'язки дитини, її взаємостосунки з навколишнім середовищем.
Невідповідність вимог, що пред'являються до
дитини, її можливостей є руйнівною силою для зростаючої людини. У шкільні роки
особливо вразливим у цьому відношенні є період початкового навчання. І, хоча
прояви шкільної дезадаптації на цьому віковому етапі мають найбільш м'які
форми, її наслідки для соціального зростання особистості виявляються найбільш
згубними.
Висновки багатьох відомих педагогів і психологів, результати сучасних досліджень
свідчать про те, що витоками вчинків та правопорушень неповнолітніх є
відхилення в поведінці, ігрової, навчальної та інших видах діяльності, які
спостерігаються в дошкільному і молодшому шкільному віці. Ця лінія поведінки,
що відхиляється нерідко бере свій початок у ранньому дитинстві і, при збігу
несприятливих обставин, приводить в остаточному підсумку до стійкої
недисциплінованості та інших форм антигромадської поведінки у підлітковому
віці.
Період раннього дитинства в більшій мірі визначає майбутнє людини.
Залежно від якості, тривалості та ступеня несприятливого впливу, негативні
установки в поведінці дітей можуть носити поверхневий, легко усувний характер або вкоренитися і вимагати тривалого і
наполегливого перевиховання.
Особистість розвивається формуючись.
Формоутворення особистості починається у ранньому дитинстві. Поява непомітних,
але небезпечних психологічних новоутворень, гіпертрофія деяких рис створюють у
ранній період життя передумови для деформації особистості.
Виникнувши як спосіб відповіді дитини на несприятливі соціальні дії, ці психологічні новоутворення поступово знаходять власну логіку
розвитку. Їх становлення триває і за відсутності колись викликали їх умов.
Актуальність
нашого дослідження полягає у тому, що дезадаптація молодших
школярів, яка заважає соціалізації дитини, гармонійному розвитку особистості,
перешкоджає подальшій успішності у навчанні, загальній соціально-психологічній
адаптації. Тому дослідження умов, необхідних для адаптації першокласників є
важливою проблемою теорії психологічної науки і педагогічної практики .
Як показують багаторічні
дослідження даної проблеми різними авторами: В.О. Каверіним, М.М. Безрукіх,
Н.І. Гуткіною, Є.М. Горлановою, І.В. Дубровіною, С.П. Єфімовою, А.І. Захаровим
та іншими. Подолання шкільної дезадаптації можливе лише за умови комплексного
підходу. Автори цих концепцій розглядають причини порушення особистісного розвитку,
зокрема психолого-педагогічні, соціальні. Але проблема адаптації молодших
школярів ще не повністю досліджена. Актуальність проблеми у її
теоретично-прикладному аспекті та проблеми шкільної практики зумовили вибір
теми випускної роботи роботи “Соціально-психологічні чинники адаптації першокласників”.
Об’єкт дослідження – процес адаптації першокласників.
Предмет дослідження – умови, що сприяють адаптації
першокласників.
Мета дослідження – виявлення соціально-психологічних умов
адаптації школярів.
Гіпотези дослідження:
1.
Можна припустити, що існує зв'язок між фактом
перебування у дошкільному закладі та рівнем
сформованості основних пізнавальних навиків.
2.
Ймовірно, обізнаність дитина про навчання у
школі впливає на рівень готовності до навчання у школі.
Для
реалізації мети дослідження було поставлено такі завдання:
1.
Зробити теоретичний аналіз літератури, яка
присвячена проблемі адаптації першокласників до навчання у школі.
2. Розробити та практично перевірити модель емпіричного
дослідження соціально-психологічних чинників адаптації першокласників до
навчання у школі.
3. Зробити висновки та узагальнення на основі
теоретичного аналізу та практичного дослідження проблеми, а саме: встановити
які умови є комфортними для адаптації учнів першого класу до навчання у школі.
Опис вибірки: для
дослідження було опитано 60 учнів перших класів Зимноводівської ЗОШ І-ІІІ
ступенів №1 та 60 батьків учнів, що брали участь у дослідженні.
Опис методів дослідження:
Для дослідження
готовності дитини до навчання у школі були використані наступні методики:
1. Опитувальник Керна-Їрасека;
2. Графічний диктант (за Д. Б.
Ельконіним);
Для опитування батьків були використані наступні
методи:
1. Анкета «Чи готовий я бути батьком першокласника?»
2. Анкета «Чи хоче дитина йти
до школи?»
РОЗДІЛ І Теоретичні аспекти дослідження створення
комфортних умов для адаптації першокласників до навчання у школі.
1.1.
Особливості протікання адаптації до навчання у
початковій школі шестирічних учнів.
Сьогодні
прийшли до першого класу діти – шестирічки, які навчатимуться у початковій
школі чотири роки. Період розвитку дитини від 6-ти років є перехідним між
дошкільним і молодшим віком.
З
приходом до школи змінюється провідна діяльність шестирічного школяра. Всі види
діяльності (гра, посильна праця, творчість) підпорядковуються навчанню. І
потрібно, щоб у першому класі цей перехід від ігрової до навчальної діяльності
був поступовим.
Робота
з шестирічними дітьми передбачає обов’язкове урахування їх фізіологічних і
психологічних особливостей. Маленькі шестирічки прагнуть визнання з боку
дорослого, вчителя і намагаються гарними вчинками заслужити це визнання. Тому
школярі набагато швидше відгукуються на прохання педагога, ніж на тверді
вимоги.
У
першому класі необхідно сформувати в дитині внутрішню позицію школяра, а саме:
відмова від дошкільного – ігрового способу існування, позитивне ставлення до
навчального процесу і нового типу стосунків з дорослим як з учителем.
Одним
з основних завдань вчителів і психологів, що працюють у першому класі чотирирічної
початкової школи, є створення умов для успішної адаптації дітей до шкільного
життя.
Слід
пам’ятати, що тривалість адаптаційного періоду у шестирічок збільшується з
трьох місяців до півроку. Норми дошкільної поведінки краще пропонувати спочатку
у формі гри за шкільними правилами. Часто зазнають труднощів шестирічки у
процесі взаємодії з однолітками. Вони емоційно переносять власні невдачі, але
люблять критикувати своїх ровесників.
Адаптація –
відповідальний етап життя маленького школяра, вчителів, батьків, адже саме в
цей період шестирічний першокласник приймає й освоює шкільні норми, у нього
формується інтерес до шкільного життя, з’являється віра в свої сили, діти
дорослішають. Але під час адаптації спостерігається негативна фізіологічна реакція
дитячого організму на різку зміну звичного способу життя: швидка стомлюваність,
порушення сну і апетиту, збудливість, дратівливість. Ось чому вчителю потрібно
встановити позитивний емоційний контакт з дітьми та їх батьками, створити
найбільш сприятливі умови для психологічної і фізіологічної адаптації
першокласників до шкільного життя.
Отже,
робота з шестирічними дітьми потрібує обов’язкового врахування таких
особливостей шестирічок як слабкий розвиток довільної сфери, завищена
самооцінка, прагнення у всьому бути першим, перевищення меж дозволеного та
інше. Тому зміст занять вступного курсу розроблено відповідно до фізичних і
психологічних особливостей шестирічних дітей.
1.2.
Вікові особливості молодших школярів та їх вплив на
успішність адаптації до начання у школі.
Кожний
віковий період житті людини характеризується сукупністю багатьох вчинків,
основними серед яких є:
- Визначальна
соціальна ситуація розвитку або та конкретна форма стосунків, у які дитина
вступає в цей період;
- Провідний або
основний тип діяльності;
- Основні
психологічні новоутворення.
Значення
кожного вікового періоду визначається його місцем у загальному циклі розвитку
дитини.
Початок
навчання дитини в першому класі – складний і відповідальний етап у її житті,
адже відбувається дуже багато змін. Це не тільки нові умови життя та
діяльності, а й нові контакти, нові стосунки, нові обов’язки. Змінюється
соціальна позиція: був дитиною, тепер став школярем; змінюється соціальний
інститут навчання і виховання: не садочок чи бабуся, а школа, де навчальна
діяльність стає провідною, обов’язковою, соціально значущою та оцінюваною,
такою, що розширяє права і обов’язки дитини, її зв’язки з навколишнім
середовищем. Першокласник – це початок суспільного життя людини як суб’єкта
діяльності. Зі вступом до першого класу змінюється життя дитини: все
підпорядковується навчанню, школі, шкільними справам.
Адаптація
дитина до школи відбувається не одразу. Не день і не тиждень потрібно для того,
щоб призвичаїтися до школи по-справжньому. Це досить тривалий процес,
пов'язаний зі значним напруженням усіх систем організму. Тільки через 5-6
тижнів поступово підвищуються та стають стійкішими показники працездатності, у
дитини спадають напруження та тривожність. Залежно від стану здоров’я, сімейної
ситуації, відвідування чи не відвідування дитячого садка адаптація до школи, до
нових умов життя може мати різний перебіг.
Безперечно
першокласники, що відвідували дошкільні навчальні заклади, значно легше
адаптуються до школи, ніж ті діти, які перебували вдома, не звикли до тривалого
перебування в дитячому колективі, певного сталого режиму. Легше проходить
період пристосування адаптації до школи і краще вправляються з розумовими та
фізичними навантаженнями здорові діти, але, на жаль, сьогодні лише 30% дітей
ідуть до школи здоровими. Решта має різноманітні порушення в стані здоров’я.
Тож зрозуміло, чому процес адаптації проходить з певними ускладненнями й
затягується на триваліший термін.
Починаючи з перших
тижнів навчання у 1 класі, діти поступово віддаляються від батьків, хоча
постійно відчувають потребу в підтримці та допомозі дорослої людини.
Стосунки
з батьками, склад сім’ї та взаємини між її членами мають значний вплив на учня.
Зі вступом дитини до першого класу в батьків з’являється новий статус – батьки
першокласника, а відповідно й ті проблеми, що вирішують батьки спільно з
дитиною, і ті радощі успіху, що переживаються спільно. Часто в розмові з
батьками учнів 1 класу доводиться чути: «Ми пішли до першого класу…», «Нам
задавали вивчити вірш…», «Ми не встигли зробити домашнє завдання…» тощо.
Вживання займенників «ми», «нам» свідчить про те, що всі питання шкільного
життя є для батьків спільними.
Переживаються разом і
перші шкільні труднощі — адаптація дитини до навчання в школі. Як допомогти їх
подолати? Як знайти спільну мову з учителем і однокласниками? Що зробити для
того, щоб першокласник не втратив інтерес до навчання? На ці та інші питання ми
спробуємо відповісти, подавши певні поради для батьків першокласників.
Почнемо
з розкриття першої проблеми — у чому полягає сутність поняття "адаптація
до школи", які рівні адаптації існують. Згідно з педагогічним словником,
адаптація — це пристосування дитини до умов і вимог школи, які для неї є новими
порівняно з умовами дитячого навчального закладу і сім'ї в дошкільному
дитинстві.
Отже, Значення кожного вікового періоду
визначається його місцем у загальному циклі розвитку дитини. Початок навчання
дитини в першому класі – складний і відповідальний етап у її житті, адже
відбувається дуже багато змін. Це не тільки нові умови життя та діяльності, а й
нові контакти, нові стосунки, нові обов’язки. Адаптація дитина до школи
відбувається не одразу.Легше проходить період пристосування адаптації до школи
і краще вправляються з розумовими та фізичними навантаженнями здорові діти,
але, на жаль, сьогодні лише 30% дітей ідуть до школи здоровими.
1.3.
Ранжування рівнів адаптації першокласників.
У
психолого-педагогічних дослідженнях визначаються та характеризуються три рівні
адаптації. З метою визначення того рівня, на якому перебуває ваша дитина,
подаємо їх зміст і основні показники.
Високий
рівень адаптації. Першокласник
позитивно ставиться до школи: правила і вимоги сприймає адекватно; навчальний
матеріал засвоює легко; глибоко і повно оволодіває програмовим матеріалом,
розв'язує ускладнені задачі, чемний, уважно вислуховує вказівки, пояснення
вчителя; доручення виконує охоче й сумлінно, без зовнішнього контролю; виявляє
високу зацікавленість до самостійної навчальної роботи, готується до всіх
уроків; має у класі позитивний статус.
Середній
рівень адаптації. Першокласник
позитивно ставиться до школи: відвідування уроків не викликає в нього
негативних переживань, розуміє навчальний матеріал, коли вчитель пояснює його
досить детально і наочно; засвоює основний зміст програми з усіх предметів,
самостійно розв'язує типові задачі; зосереджений і уважний під час виконання
завдань, доручень, вказівок учителя, водночас потребує контролю з боку
дорослого; зосеред¬женим буває тільки тоді, коли робить щось цікаве для себе;
майже завжди готується до уроків і виконує домашні завдання; доручення виконує
сумлінно; дружить з багатьма однокласниками.
Низький
рівень адаптації. Першокласник
негативно або байдуже ставиться до школи: часто скаржиться на здоров'я, погане
самопочуття, у нього переважає пригнічений настрій; спостерігаються порушення
дисципліни; матеріал, який пояснює вчитель, засвоює фрагментарно; самостійна
робота з підручником викликає труднощі, під час виконання самостійних завдань
не виявляє до них інтересу; до уроків готується нерегулярно, потребує
постійного контролю, систематичних нагадувань і спонукань як з боку вчителя,
так і з боку батьків; може зберігати працездатність і увагу за наявності
тривалих пауз для відпочинку; для розуміння нового матеріалу і розв'язування
задач за зразком потребує значної допомоги вчителя і батьків; доручення виконує
під контролем і без особливого бажання; пасивний, близьких друзів не має, знає
імена й прізвища лише частини однокласників. Зрозуміло, що є досить тісний
причиново-наслідковий зв'язок між рівнем адаптації школяра і системою тих
чинників, умов, у яких він виховувався.
Проведені дослідження
серед першокласників дали змогу визначити найважливіші чинники, які впливають
на кількісні показники адаптації дітей до школи.
Учні, яким важче
адаптуватися до школи, потребують особливої уваги та індивідуальної підтримки
як з боку вчителя, шкільного психолога, так і батьків.
Адаптаційний
період дитині потрібний, бо в неї багато є труднощів, які треба подолати. Серед
них є неуважність, яка сповільнює засвоєння матеріалу. У деяких дітей переважає
ігрова мотивація навчання. Тому в цей період багато використовується на перших
уроках ігор. Потрібно сформувати довільну увагу у образотворчій діяльності,
сюжетно – рольових іграх, конструювання, виразній мові педагога.Також є діти
непосидючі і їх треба завжди контролювати, наштовхувати вміло на навчальний
процес. А цього потребує дитині допомога психолога, вчителя, слушна підтримка
дітей.
Під
час адаптаційного періоду вчитель працює над розвитком пам’яті, над
сформуванням уваги учнів, над дисципліною колективу, вчить працювати
колективно, формує колектив учнів. У дитини треба формувати впевненість у собі,
підвищувати самооцінку. В ігровій формі потрібно навчати дітей розуміти
результативність кожної дії, навчати передбачуваності, відповідальності. Тоді
дитина матиме добрі знання. Коли вона не матиме проблем у мові, не буде в неї
стресів, проблем в сім’ї.
Отже,
під час періоду адаптації треба звертати увагу на імпульсивність дітей, бо вони
часто починають відповідати, не дослухавши запитання, часто перебивають
відповіді інших, не контролюють свої дії. Поведінка таких дітей слабо керована.
Такі учні при виконанні завдань поводяться по-різному.
1.4.
Особливості адаптаційного періоду дітей з схильністю
до агресії.
У
колективах дітей бувають і агресивні діти, які можливо мали погане виховання в
сім’ї або причиною їхньої агресивності є соматичні захворювання чи захворювання
головного мозку. А також впливає на дитячу агресію часті батьківські покарання.
Такі діти часто втрачають контроль над собою, відмовляються працювати правильно
навмисно дратують інших, часто інших звинувачують у своїх помилках, сердяться.
Вони заздрісні та мстиві.
Працюючи
з такими дітьми треба:
1. Часто втрачає
контроль над собою.
2. Часто
сперечається, лається з дорослими.
3. Часто
відмовляється виконувати правила.
4. Часто навмисно
дратує людей.
5. Часто звинувачує
інших у своїх помилках.
6. Часто сердиться і
відмовляється зробити щось.
7. Часто заздрісна,
мстива.
8. Чуттєва, дуже
швидко реагує на оточення (дітей і дорослих), що нерідко дратують її.
Рекомендації
Працюючи з агресивною
дитиною, потрібно:
1. Бути уважною до
потреб дитини.
2. Демонструвати
модель неагресивної поведінки.
3. Бути послідовним у
покараннях дитини, карати за конкретні вчинки.
4. Покарання не
повинні принижувати дитину.
5. Навчати прийнятних
способів вираження гніву.
6. Давати дитині
можливість виявляти гнів безпосередньо після фрустраційної події.
7. Навчати
розпізнавати власний емоційний стан і стан оточення.
8. Розвивати
здатність до емпатії.
9. Розширювати
поведінковий репертуар дитини.
10. Відпрацьовувати
навички реагування в конфліктних ситуаціях.
11. Учити брати
відповідальність на себе. Дитині необхідна допомога психолога.
Отже,
систематичне навчання дітей з 6-ти років можливе, але за умови його відповідної
організації. Воно має базуватися на індивідуальному підході до кожної дитини,
враховувати весь комплекс гігієнічних, психологічних і педагогічних умов,
необхідних для розвитку дітей цього віку.
1.5.
Умови успішної адаптації першокласника до навчання у
школі.
Успішній
адаптації першокласника до школи сприяє правильна організація
навчального-виховного процесу:
- наявність
матеріальної бази (класна та ігрова кімнати, спальня, окреме приміщення для
рухливих ігор, роздягальня, туалет, умивальня, окрема їдальня). Таких умов, як
правило, школа не має, тому для першокласників - шестирічок варто
використовувати базу дитячого садка;
- чітке дотримання
режиму дня (рухова активність, денний сон, загартовуючи процедури, прогулянки,
ігри, відсутність домашніх завдань). Цей режим дня дещо схожий на той, який був
у дитячому садку, до якого діти звикли;
- забезпечення
оптимального гігієнічного мікроклімату навчальних кімнат (температура,
світловий коефіцієнт, вологість повітря, відсутність стороннього шуму), що
запобігає стомлюваності та захворюваності дітей;
- врахування в
навчальній роботі вікових особливостей шестирічок, зокрема, їх здатність до
активного довільного сприймання не більше ніж 15 хвилин, потім розслаблення і
зміна діяльності;
- врахування рівня
розвитку і стану здоров'я кожної дитини для забезпечення індивідуальної роботи;
- створення в класах
шести річок особливо комфортного психологічного мікроклімату, який сприятиме
позитивному емоційному стану дитини.
Крім
того, необхідно наголосити, що в правилах прийому дітей до школи чітко
визначені вікові межі - до першого класу зараховують лише тих, кому до 1-го вересня
вже виповнилося 6 років. Це важливо, тому що останнім часом дорослі все частіше
вдаються до раннього систематичного навчання дітей (з 4,5 років) у різних
приватних закладах або в домашніх умовах, забезпеченні переходу на наступний
ВІКОВИЙ етап.
В адаптаційний
період треба правильно працювати із батьками, провівши батьківські збори,
заповнивши деякі анкети. Лише по даних анкетах можна зрозуміти про контингент
класу, завдання для вивчально - виховного процесу.
Пристосування
(адаптація) дитини до школи відбувається не одразу. Не день і не тиждень
потрібно для того, щоб призвичаїтися до школи по-справжньому. Це досить
тривалий процес, пов'язаний зі значним напруженням усіх систем організму. Лише
через 5 - 6 тижнів поступово підвищуються та стають більш стійкими показники
працездатності, у дитини спадають напруження та тривожність.
У
таблиці показано, як найбільш важливі чинники впливають на кількісні показники
адаптації дітей до школи.
Таблиця 1.
Чинники, які зумовлюють високий рівень адаптації.
|
№ п/п
|
Сприятливі чинники
соціального мікросередовища дитини
|
Кількість
дітей з
високим
рівнем адаптації, %
|
|
1
|
Адекватне усвідомлення свого статусу в групі ровесників
|
97,8
|
|
2
|
Правильні методи виховання в сім'ї
|
95,3
|
|
3
|
Відсутність (загалом) конфліктної ситуації в сім'ї
|
94,4
|
|
4
|
Відсутність у сім'ї конфліктів через алкоголізм
|
91,1
|
|
5
|
Високий рівень освіти батька
|
87,9
|
|
6
|
Функціональна готовність до навчання в школі, шкільна зрілість
|
86,9
|
|
7
|
Високий статус дитини в групі до вступу в 1 клас
|
85,8
|
|
8
|
Високий рівень освіти матері
|
83,2
|
|
9
|
Повна сім'я
|
77,6
|
|
10
|
Задоволення від спілкування з дорослими
|
74,3
|
|
11
|
Позитивний стиль ставлення до дітей з боку вихователя і
вчителя під час підготовчого періоду
|
62,7
|
|
12
|
Позитивний стиль ставлення до дітей учителя першого класу
|
59,8
|
Учні,
яким важче призвичаїтися до школи, потребують особливої уваги та індивідуальної
підтримки з боку як учителя, так і психолога.
З цією метою в школі
слід вести психологічне спостереження за першокласниками, проводити експертне
оцінювання рівня адаптованості, учнів, в якому експертами виступають
вчителі.
Критерієм нормальної адаптованості дитини до шкільного навчання є її позитивне
ставлення до школи, розуміння пояснюваного вчителем навчального матеріалу,
самостійність, здатність зосереджувати увагу при виконанні завдань, охоче
виконання громадських обов'язків і доброзичливе ставлення до однокласників. Усе
це засвідчує належну ефективність процесу соціально-психологічної
адаптації до школи —
активного пристосування дитини до класу, вчителя, свого місця у школі.
Високий рівень адаптації дитини забезпечують виховання її у повній
сім'ї, у якій нема конфліктних ситуацій; належний рівень освіти батька й
матері, правильні методи виховання у сім'ї; позитивне ставлення до дітей
вихователя старшої (підготовчої до школи) групи; позитивне ставлення до дітей
учителя першого класу; функціональна готовність дитини до навчання у школі;
сприятливий статус дитини у групі до вступу в перший клас; задоволеність
спілкуванням із дорослими; адекватне усвідомлення свого становища в групі
однолітків. З урахуванням цього грузинський педагог-новатор Шалва Амонашвілі
стверджував, що дітей-шестиліток потрібно готувати не просто до школи (навчання
читання, письмо, лічба), а готувати до ролі учнів, щоб вони розуміли свою нову
позицію, нову роль вчителя, значення і зміст його вимог і оцінок.
Про наявність внутрішньої позиції школяра свідчать позитивне
ставлення до вступу в школу як до природного і обов'язкового явища в своєму
житті; уявлення про школу та шкільний зміст занять, інтерес до занять з
навчання грамоти і лічби; надання переваги колективним заняттям над
індивідуальними; позитивне ставлення до вимог дисциплінованої поведінки,
очікування оцінки; визнання авторитету вчителя.
Отже, високий рівень адаптації дитини забезпечують виховання її у повній
сім'ї, у якій нема конфліктних ситуацій; належний рівень освіти батька й
матері, правильні методи виховання у сім'ї; позитивне ставлення до дітей
вихователя старшої (підготовчої до школи) групи; позитивне ставлення до дітей
учителя першого класу; функціональна готовність дитини до навчання у школі;
сприятливий статус дитини у групі до вступу в перший клас; задоволеність
спілкуванням із дорослими; адекватне усвідомлення свого становища в групі однолітків.
РОЗДІЛ ІІ. Дослідження умов для адаптації першокласників до
навчання у школі.
2.1.
Передумови
формування навчальних навичок у першокласників.
В групі
досліджуваних першокласників 51% осіб відвідували дошкільні заклади. При
дослідженні рівня сформованості навчальних навичок та рівня готовності до
навчання у школі, була виявлена наступна закономірність:
21%
- Рівень готовності до навчання у школі
нижче середнього.
18%
- Середній рівень готовності до навчання у школі.
12%
- Рівень готовності до навчання у школі вище середнього.
В групі досліджуваних
що не відвідували дошкільні заклади простежується наступна закономірність:
39%
- Рівень готовності до навчання у школі
нижче середнього.
4%
- Середній рівень готовності до навчання у школі.
6%
- Рівень готовності до навчання у школі вище середнього
Табл. 2 Відсоткове значення рівня готовності до
навчання у школі першокласників що відвідували ДНЗ, та що не відвідували ДНЗ.
На основі вищеописаних даних, ми можемо припустити,
що існує зв'язок між рівнем готовності до навчання у школі та фактом
відвідування ДНЗ.
2.2.
Вплив батьківського виховання та формування знань про
школу у першокласників як запорука формування готовності до навчання.
За
результатами анкетування батьків першокласників(див. дод. 2) за допомогою
анкети «Чи готовий я бути батьком першокласника?» за матеріалом «Поради
вихователям, батькам, та вчителям»/І. Г Диренко, О.М. Концова. – К.:Ред.
загальнопед. газ., 2003. – 112с, 25% опитаних вказало, що їх дитина губиться
коли до них звертається незнайома людина; 25% батьків вказало, що їм важко
уявити, що їх дитині так багато прийдеться всьому навчитися; 12% вказало, що їх
дитина часто переймається, що їй самій треба йти до школи та ще близько 8 %
переймаються, що їх дитині буде важко без денного сна. Близько 7% батьків турбує, що 4 уроки для першокласника
занадто важке навантаження. Також батьків турбує, що вчитель не зможе оцінити
всіх здібностей дитини, та те, що в неї
можуть бути непорозуміння з однокласниками і що їх дитина може бути слабшою за
інших ровесників.
За результатами
опитування (див. дод. 3) з допомогою анкети «Чи готовий я бути батьком
першокласника?» за матеріалом «Поради вихователям, батькам, та вчителям»/І. Г Диренко, О.М. Концова. – К.:Ред. загальнопед.
газ., 2003. – 113с, близько 62% батьків вказало, що їх дитина очікує від
навчання у школі нових ігор та друзів, близько 12% опитуваних вказало, що їх
дитина не розуміє для чого їй потрібна школа. Та за загальними показниками,
можна судити, що у дітей опитаних немає адекватного сприйняття школи.
Підсумовуючі
вищенаведені результати, ми можемо судити, що існує проблема недостатнього інформування батьків щодо
способів оптимізації адаптаційного періоду першокласників. В недостатній мірі
дітей ознайомлюють з майбутніми змінами, що їх чекають під час навчання у
школі. Тож, можемо припустити, що це впливає на готовність дитини до навчання у
школі загалом.
Беручи
до уваги цей факт, задля створення комфортних умов для адаптації першокласників
було розроблено просвітницький
інструментарій для батьків та вчителів початкових класів, та програма
корекційно-розвивальної роботи з учнями перших класів.
ВИСНОВОК
Робота
з шестирічними дітьми потрібує обов’язкового врахування таких особливостей
шестирічок як слабкий розвиток довільної сфери, завищена самооцінка, прагнення
у всьому бути першим, перевищення меж дозволеного та інше. Тому зміст занять
вступного курсу розроблено відповідно до фізичних і психологічних особливостей
шестирічних дітей.
Значення кожного вікового періоду визначається
його місцем у загальному циклі розвитку дитини. Початок навчання дитини в
першому класі – складний і відповідальний етап у її житті, адже відбувається
дуже багато змін. Це не тільки нові умови життя та діяльності, а й нові
контакти, нові стосунки, нові обов’язки. Адаптація дитина до школи відбувається
не одразу.Легше проходить період пристосування адаптації до школи і краще
вправляються з розумовими та фізичними навантаженнями здорові діти, але, на
жаль, сьогодні лише 30% дітей ідуть до школи здоровими.
Під
час періоду адаптації треба звертати увагу на імпульсивність дітей, бо вони
часто починають відповідати, не дослухавши запитання, часто перебивають
відповіді інших, не контролюють свої дії. Поведінка таких дітей слабо керована.
Такі учні при виконанні завдань поводяться по-різному. Систематичне навчання
дітей з 6-ти років можливе, але за умови його відповідної організації. Воно має
базуватися на індивідуальному підході до кожної дитини, враховувати весь
комплекс гігієнічних, психологічних і педагогічних умов, необхідних для розвитку
дітей цього віку.
Високий рівень адаптації дитини забезпечують виховання її у повній
сім'ї, у якій нема конфліктних ситуацій; належний рівень освіти батька й
матері, правильні методи виховання у сім'ї; позитивне ставлення до дітей
вихователя старшої (підготовчої до школи) групи; позитивне ставлення до дітей
учителя першого класу; функціональна готовність дитини до навчання у школі;
сприятливий статус дитини у групі до вступу в перший клас; задоволеність
спілкуванням із дорослими; адекватне усвідомлення свого становища в групі однолітків.
Ми можемо припустити,
що існує зв'язок між рівнем готовності до навчання у школі та фактом
відвідування ДНЗ.
Задля
створення комфортних умов для адаптації першокласників було розроблено просвітницький інструментарій для
батьків та вчителів початкових класів, та програма корекційно-розвивальної
роботи з учнями перших класів.
Короткий
зміст рекомендацій задля створення комфортних умов для адаптації
першокласників.
Дошкільна підготовка (рекомендується проводити підготовчі заняття кілька
разів в день 2-3 рази на тиждень, де одинакова діяльність не більше 20 хв. +
фізкультхвилинки). Вправа «Правильно-поплескай, неправильно-потопай», вправа
«Школа друзів», Знайомство (знайомство
з однокласниками, вчителями, школою та правилами в школі): руханки, екскурсія
школою, вправа «Я люблю…», візитки.
Формування позитивного ставлення(«Комплімент», «Дерево класу»
Здрастуй друг! Вітаються за руку.
Як ти тут? Ляскають по плечу один одного.
Де ти був? Смикають за вушко один одного.
Я нудьгував! Кладуть руки собі на серце.
Ти прийшов! Розводять руки в сторони.
Добре! Обіймаються.).
Мотивація ( «Дерево»,
«Сонечка», «Будиночки»).
Дидактичні ігри («без 6», «Їстівне-неїстівне», «Голосні-приголосні»).
Також розроблені
рекомендації для батьків:
1.Вранці підіймайте дитину спокійно, з усмішкою та
лагідним словом
2. Не підганяйте дитину, розрахувати час – це ваш
обов’язок, якщо ж ви із цим не впорались – провини дитини в цьому немає.
3. Не посилайте дитину до школи без сніданку: у школі
вона багато працює, витрачає сили.
4. Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів.
5. Забудьте фразу: « Що ти сьогодні отримав?».
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй
розслабитись.
6. Якщо дитина замкнулася, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді все сама розкаже.
7. Зауваження вчителя вислуховуйте не в присутності
дитини. Вислухавши не влаштовуйте сварку. Говоріть із дитиною спокійно.
8. Після школи дитина повинна 2-3 години відпочити.
Найоптимальніший час для виконання завдань з 15 до 17 години.
9. Не можна виконувати завдання без перерви. Через
кожні 15-20 хв. треба відпочивати 10-15 хв.
10. Під час виконання завдань не стійте над дитиною,
дайте їй попрацювати самостійно. А коли буде потрібна ваша допомога, то без
крику, вживаючи слова «не хвилюйся», «ти все вмієш», «давай поміркуємо разом»,
«згадай, як пояснював учитель», допоможіть дитині.
11. При спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
«Якщо ти будеш добре вчитися, то…»
12. Протягом дня знайдіть півгодини для спілкування з
дитиною. У цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її
радощі.
13. У сім’ї має бути єдина тактика спілкування
дорослих із дитиною. Коли щось не виходить, порадьтеся із психологом, учителем.
14. Завжди будьте уважними до стану здоров’я дитини.
Список використаної
літератури
1. Активні методи в роботі шкільного психолога / За ред. І.В.
Дубровиной. М., 1991.
2. Безруких М.М., Єфімова С.П. Чи знаєте ви свого
учня? - М. 1991.
3. Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М.,
1991.
4. Бєлкін А.С.
Ситуація успіху. Як її
створити? - М., Освіта, 1991.
5. Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
6. Битянова М.Г. Організація психологічної роботи
в школі. - М., 1997.
7. Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в
освітній діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
8. Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
9. Глассер У. Школа без невдах, Прогрес, 1991.
10. Гуткін Н.І. Психологічна готовність до школи. - М.: Освіта, 1996.
11. Діагностика шкільної дезадаптації. М., 1993
12. Діагностична та корекційна робота шкільного
психолога / За ред. І.В. Дубровиной. М., 1987.
13. Зеленова М.Б. Психологічні особливості
педагогічного впливу на адаптацію дитини в початковій школі: Канд. дис. М.,
1991.
14. Каган В.Є. Психогенні форми шкільної
дезадаптації / / Питання психології. 1984. № 4.
15. Кравцова Е.Е. Психологічні проблеми готовності
дітей до навчання в школі. М. 1983.
16. Мухіна В.С. Дитяча психологія М. 1985.
17. Ніконенко В. До Адаптація першокласників до
школи. / / Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006.
18. Обухова Л.Ф. Вікова психологія, М., 2001.
19. Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7
літнього віку. / Під ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
20. Платонова А.А. Успішне
завтра майбутнього першокласника / / Поч. школа., 2005, № 5.
21. Підласий І.П. Курс лекцій з корекційної
педагогіки. М., 2002.
22. Поради вихователям, батькам, та вчителям»/І. Г Диренко, О.М. Концова. – К.:Ред. загальнопед.
газ., 2003.
23. Шінтарь З.Л. Введення в
шкільне життя: Навчальний метод. посібник. -Гродно: ГрГУ, 2002. - 119 с.
ДОДАТКИ
Додаток
1. Субтест опитувальника Керна-Їрасека «Малюнок людини»
Додаток2. Анкета «Чи готовий я бути батьком першокласника?»
Додаток3. Анкета «Чи хоче дитина йти до школи?»
Додаток4. Відсоткове
значення результатів дослідження готовності першокласників до навчання у школі.
