8 ВПРАВ ДЛЯ РОЗВИТКУ МІЖПІВКУЛЬНОЇ ВЗАЄМОДІЇ

Ці вправи розвивають міжпівкульні зв’язки, синхронізують роботу півкуль, покращують розумову діяльність, сприяють поліпшенню пам’яті та уваги, полегшують процес читання і письма.

Вправи необхідно виконувати щодня, виділивши 20-25 хвилин на день для них. Вони стануть в пригоді для маленьких перерв в ході заняття, або для налаштування на роботу перед заняттям, або просто як гра у вільну хвилинку.

Вправи рекомендують поступово ускладнювати:

• прискорювати темп
• виконувати з легко прикушеним язиком і заплющеними очима (вимкнення мовного і зорового контролю)
• підключати рухи очей і язика до рухів рук
• підключати дихальні вправи і метод візуалізації.

“Вушка”
Ціль: Енергетизація мозку.
Розправляти і розтягувати зовнішній край кожного вуха однойменною рукою в напрямку вгору-назовні від верхньої частини до мочки вуха (п’ять разів). Помасажувати вушну раковину.

“Ліхтарики”
Ціль: Розвиток міжпівкульної взаємодії (мозолистого тіла), довільності і самоконтролю.
Покласти кисті на стіл. Одна – стиснута в кулак, інша лежить на столі долонею. Одночасно змінювати положення рук (якщо права в кулаці, а ліва – долоня, то змінити на: права – долоня, ліва – кулак і так далі)

“Дзеркальне малювання”
Ціль: Розвиток міжпівкульної взаємодії, довільності, самоконтролю. На аркуші чистого паперу, взявши в обидві руки олівці або фломастери, пропонуємо дитині малювати одночасно обома руками дзеркально симетричні малюнки, літери, цифри. Рекомендується при виконанні цього завдання використовувати музику.

Малюнки для дзеркального малювання двома руками

“Кільце”
Ціль: Розвиток міжпівкульної взаємодії, довільності, самоконтролю.
Піднімаємо вгору обидві долоні і починаємо перебирати пальці на обох руках, поєднуючи в кільце з великим пальцем по черзі вказівний, середній, безіменний та ін. Виконується спочатку правою рукою, потім лівою, потім обома. Ведучий змінює темп виконання, то прискорюючи, то сповільнюючи його.

“Кулак – ребро – долоня”
Ціль: Розвиток міжпівкульної взаємодії, довільності, самоконтролю.
Ведучий показує дитині три положення долоні на столі, які послідовно змінюють один одного: розкрита долоня на столі, долоня, стиснута в кулак, долоня ребром на столі. Спочатку вправа виконується разом з ведучим:
а) долонею правої руки;
б) долонею лівої руки;
в) обома долонями одночасно.
При цьому міняємо темп виконання, то, прискорюючи, то, сповільнюючи його. Потім дитина виконує вправу самостійно.

“Вухо – ніс”
Ціль: Розвиток міжпівкульної взаємодії, довільності, самоконтролю.
Лівою рукою візьміться за кінчик носа, а правою рукою – за протилежне вухо. Одночасно відпустіть вухо і ніс, хлопніть в долоні, змініть положення рук «з точністю до навпаки».

“Перехресні рухи”
Ціль: Розвиток міжпівкульної взаємодії, довільності, самоконтролю.
Виконуйте перехресні координовані рухи одночасно правою рукою і лівою ногою (вперед, в сторони, назад). Потім зробіть те ж лівою рукою і правою ногою.

“Горизонтальна вісімка”
Ціль: Розвиток міжпівкульної взаємодії, довільності, самоконтролю.
Намалюйте в повітрі в горизонтальній площині цифру вісім три рази спочатку однією рукою, потім іншою, потім обома руками одночасно.

Вправи взято з
lib.convdocs.org

Поради батькам першокласників

Ці поради допоможуть полегшити адаптаційний період першокласника в школі, а також підкажуть батькам правильну лінію поведінки на цьому новому етапі життя.

1. Зберігайте спокій і впевненість в тому, що все буде добре. Звичайно, кожна мама чи тато хвилюються за свою дитину, особливо в такий відповідальний момент – перший раз в перший клас. Але пам’ятайте, що саме своїм настроєм і своїми думками, ми формуємо у дитини установку на майбутнє навчання в школі. Тому намагайтесь продемонструвати дитині свою впевненість в тому, що все буде добре, свій спокій і віру в сина/дочку. Ні в якому разі не лякайте дитину школою, стримуйте свої побоювання і острахи. Просто вірте в свою дитину і сприймайте її такою, як вона є.
2. Формуйте позитивне ставлення до школи і вчителів, але водночас будьте чесними. Не варто ідеалізувати школу, говорячи, що там буде безмежно весело, цікаво, захоплююче. Слід говорити правду про можливі труднощі, про необхідність слухати вчителя, виконувати інструкції, які інколи не подобаються. Але обов’язково переконуйте дитину в тому, що все буде добре, що вона справиться, зможе знайти те, що їй до душі, знайде друзів і отримає радість від пізнання нового.
3. Завжди позитивно відзивайтеся про школу і вчителів. Діти в такому віці все ще дуже залежні від батьківської думки. Вони складають свою думку, своє враження про щось нове (в даному випадку про школу) на основі висловлювань і ставлень батьків. Тому, якщо ви хочете, щоб вчитель став авторитетом для вашого першокласника, ніколи не говоріть поганого про нього при дитині. Це сприятиме гарній поведінці дитини в школі і додасть мотивації до навчання.
4. Уникайте додаткових стресів і навантажень. Ніколи не відправляйте дитину одночасно в перший клас і якусь секцію або гурток. Початок навчання у школі і так є серйозним стресом для 6-7-річних дітей. Тому, якщо заняття спортом і музикою здаються вам необхідною частиною виховання вашої дитини, почніть водити її туди за рік до початку навчання або після того, як диина адаптується. Повноцінний відпочинок на цьому етапі дуже важливий. Тому нехай дитина проводить більше вільного часу на свіжому повітрі, граючись з друзями.
5. Слідкуйте за режимом дня і повноцінним харчуванням. Розпорядок дня, який не змінюється, допоможе дитині швидше адаптуватися до нових умов. Якщо ваш першокласник – шестирічка, то бажаний і денний сон хоча б на одну годину. Особливо зверніть увагу на харчування дитини. У її раціоні повинні бути присутніми білки (м’ясо, риба, сир, яйця), молочні продукти, вершкове і рослинне масло, свіжі овочі і фрукти, соки. Організм зараз як ніколи потребує додаткової енергії, адже справитися і пристосуватися до нових умов – досить серйозне завдання.
6. Будьте особливо уважними до почуттів дитини в перші місяці. Не пропускайте труднощі, які можливо, виникнуть у дитини. Слухайте сина/дочку, говоріть про школу, про події, про почуття. Намагайтеся разом знаходити шляхи, розповідайте про себе в шкільні роки. Будьте з дитиною більш терплячими і чуйними, щоб вона відчувала спокій і підтримку вдома.

Успіхів вам!

Опитування батьків та учнів 7-х класів

Перейдіть, будь ласка, за посиланням

http://goo.gl/forms/Bl8zWxCkAF (для батьків)

http://goo.gl/forms/CHrAzxO1sB (для учнів)

вправа "таємний доброчинець"

Я дуже люблю цю вправу використовувати в групах, де є проблема з міжгруповою взаємодією, чи психо-емоційним кліматом. Ця вправа стимулює комунікацію між учасниками, підвищує їх інтерес один до одного. 

ХІД ВПРАВИ: 

Учасники пишуть свої імена на маленьких стікерах, які скручуються. По черзі кожен обирає якийсь стікер і нікому його не показує. Завдання учасників зробити якусь таємну послугу тому, чиє ім'я він витяг. На це зазвичай я даю час від одного дня до тижня. На наступній зустрічі ми обговорюємо  чи хтось здогадався хто його таємний доброчинець та яку послугу робив сам учасник, що нового група дізналася за цей час один про одного.

Вправа якось спала мені на думку, коли всі мої методи стимуляції міжгрупової взаємодії класу потерпіли поразку. 

чарівна таблетка

Досить часто я маю справу з людьми, що вважають себе гуру психології, чи є думають про себе що вони "пропрацьовані" бо відвідують тренінги популярної тепер течії "саморозвитку". Сам термін важливий, але зміст вкладають в нього часто не той. Люди зараз живуть в ситуації втрачених цінностей. Вони розгублені і всюди шукають певний зміст. Тим користуються псевдопсихологи, які пропагують лжеідеї ніби-то наукової психології. Від цього страждають не тільки їх послідовники, але і фахівці, які є жертвами поганої реклами псевдопсихологів. Далі пропоную хорошу статтю по цій темі:

Побічні ефекти "чарівної таблетки" Олена Любченко

8 квітня, 16:28

56181

Проблеми і жага дива призводять людей на тренінги зі зваблення і успіху - а в результаті отримують нові проблеми і ніякого дива.

Ось є ж в мистецтві напрямок кітч (нім. Kitsch - халтурка, несмак, "дешевка") - ось і в психології воно є. Мало хто визнає існування кітч-психології, але давайте називати речі своїми іменами. І визнавати.

Тому що у цього напряму є автори (багато), послідовники (досить багато) і адепти (чимало). І всі вони плідно і невтомно трудяться на цій ниві - для своїх споживачів. А їх дуже багато.

Кітч-психологи "вчать спокусі", "підвищують достаток", "направляють думку", "позбавляють від негативу", "мотивують на успіх". Вони розкривають "Внутрішню Богиню" - обидва слова обов'язково тільки з великої літери, вчать, як «не зливатися" - (цитата з одного тренінгу для жінок), "чистять карму" - (тільки вчора бачила розчервонілих від задухи бабусь з кульочки і в беретика , валівшіх з напівпідвалу після чистки). І тому, що "думка матеріальна".

Це ніяка не "популярна психологія" і навіть не "науково-популярна". Тому що всі ці "психологи" вийшли з тієї ж наукової лабораторії, що і "МММ", наприклад. І думають вони тільки про одне - як виманити гроші у дурників (хоча в основному все ж дурочек), спраглих дива.

У кітч-психології є свої майстри.

Якщо ти "майстер по Богиням" - ти грудаста дама, як правило, в діадемі і c іншими непрямими ознаками наявності чоловіка-мільйонера.

Якщо ти чистиш карму - амулети, підкреслена маргінальність, незвичайна зачіска.

"Майстри по позитиву" завжди можна дізнатися за мови і легкої маніакальною перезбудження.

Різновидів багато, але є обов'язкові загальні атрибути.

Перш за все, це послуги, які пропонують народу психологи напрямки "кітч":

1. Дуже швидке диво, позбавлення від найболючіших і болісних проблем - швидко, за гроші, на позитиві! Нікому з жертв розлучення не приходить в голову, що якщо комплекси, негативні сценарії, деструктивні установки формувалися і закріплювалися роками, вони ну ніяк не можуть зникнути швидко і весело. Тут важливо час, уважність, терпіння. І професіоналізм психолога, якщо жінка до такого звернулася.

2. "6 простих кроків". Кроків може бути більше або менше, але вони неодмінно прості. Адже передбачається, що сам ти тупий / а, і складні кроки не потягнеш. І найкращий варіант - не розвивати тебе, пояснюючи складні речі, а все спростити до примітивного рівня.

3. "Інструкція по застосуванню" до того, що за визначенням не може мати техпаспорта. Тому що воно - живе (чоловік, дитина, сам клієнт і навіть міфічний мільйонер). А все живе - складне. Суперечливе, зі своїми конфліктами, захисними механізмами і системними ефектами. І для всіх цих елементів складної системи під назвою "людина" існує дуже багато "інструкцій із застосування", кожна з яких може не підійти в конкретній ситуації для конкретного адресата.

Читайте також: Чого українцям не вистачає для щастя?

Чи не так небезпечно, якщо на кітч-тренінг людини призводить просто бажання потусити, подивитися на медійну персону, урізноманітнити свої будні, підзарядитися у гіперенергічного людини.

Гірше, коли люди дійсно йдуть туди за вирішенням своїх проблем і вірять порожнім обіцянкам. Іноді наслідки такої "допомоги" можуть бути плачевними. Ті, з якими я стикалася в своїй практиці:

1. Жахлива відірваність від реальності. З клієнтами кітч-психологів дуже складно працювати, тому що вони бояться "негативних" слів і намагаються їх не вживати; вони не визнають наявність негативних емоцій або ситуацій, тому що це "шкідливе для здійснення мрії".

Таким злегка (а часом і сильно) зазомбували людям неможливо пояснити, що заперечення - це найпримітивніший захисний механізм, який надзвичайно небезпечний для психіки, відносин, життя. Негативні емоції нікуди не діваються, якщо їх витісняти. Конфлікти, як їх не уникай, потребують вирішення, а поганими словами все одно доведеться користуватися, якщо усвідомлювати все різноманіття реальності.

Робота з такими "зомбі" вимагає додаткових зусиль з відновлення адекватної картини світу і багато часу. В особливо складних випадках людина залишається в своєму скафандрі з помилок, близькі стосунки руйнуються, (ну яка може бути близькість в скафандрі?), А витіснення негативні емоції провокують психосоматичні хвороби.

2. Глибокі розчарування і депрессіі.Разочарованія пов'язані з тим, що "прості 6 кроків" красиво звучать, але виявляються малоефективними в реальному житті. Коли власні комплекси накладаються, наприклад, на комплекси і захисту партнера. Коли потрібно розплутувати суперечливий клубок з маминих установок, татової відстороненості, залежно, витіснених страхів і відчаю. Або коли відносини з дитиною вимагають глибокого перегляду власної травматичною дитячої історії та її терапії, а не примітивних маніпуляцій з отроком.

3. Емоційні зриви. Одного разу до мене привели чоловіка, який практично не перестаючи плакав. Він був топ-менеджером солідної фірми, дуже стриманим і емоційно закритою людиною, якій запропонували експрес-курс "Прорив до себе". "Прорив" дійсно відбувся. Але енергійні "успехологі" поїхали через три дні, залишивши безпорадного і емоційно розібраного людини один на один зі своїми "прорвало", тобто раніше витісненими, абсолютно невідомими йому почуттями.

Емоційні зриви відбуваються в основному через неекологічності тренерів, які ігнорують закони психіки. Як, наприклад, в описаному випадку. Тренери "забули", що якщо у людини є захисний механізм, значить, він захищає щось важливе. І працювати з ним треба обережно, терпляче, що не нахрапом, поважаючи кордону, цінності та особисту історію, на ключових етапах якої ці захисту для чогось були зведені.

На жаль, ніякі наукові співтовариства або фахові комісії не захистять від кітч-психологів недосвідченого і наївного людини, втомленого від проблем і спраглого простих рецептів. А прості істини про те, що робота над собою не буває легкої і швидкої, забуваються, коли хочеться стати довірливим дитиною, якій пропонують чарівну таблетку.

Коли нестерпно хочеться бути Богинею в діадемі, кращої версією себе, володаркою мільйонерів і магнітом для грошей, варто запитати себе, чому ж так не хочеться бути нинішнім собою?

І ось з цього місця можуть початися справжні зміни.

Читайте більше на www.fb.com/olena.lubchenko

Психологічні новоутворення підліткового віку

Часто ми стикаємось з терміном "підлітковий вік" і ще  частіше ми пояснюємо будь які непорозуміння з підлітками "підлітковою кризою". Вартує, все ж таки, визначити особливості підліткового віку та способи безконфліктної взаємодії з підлітком. В своїй роботі я часто зустрічаюсь з тим, що люди не завжди ррозуміють психологічні особливості підліткового віку, але подекуди і перебільшують їх значення в міжособистісному спілкуванні.

Підліток (від латинського) - рости, дозрівати, просуватися вперед, виходити з-під опіки, в цьому визначенні міститься означення особливостей розвитку підлітка.

Основні психологічні потреби підлітка - прагнення до спілкування з однолітками, прагнення до самостійності і незалежності, до "емансипації" від дорослих, до визнання своїх прав з боку інших людей.
В традиційній класифікації підлітковим прийнято вважати період розвитку індивіда від 10—11 до 14—15 років. 

Підлітковий вік посідає особливе місце у віковій періодизації, тому що в п’яти із одинадцяти класів середньої школи вчителі мають справу з підлітками.           Підлітковий вік, або отроцтво, – це період життя дитини між 10-15 роками. Підліток – це учень 5-9 класів середньої школи. Цей етап – один з найвідповідальніших у розвитку людини і підготовки її до життя. Ще В. О. Сухомлинський вважав, що більшість найгостріших, найважчих проблем, які завжди хвилюють вихователя, пов’язані з вихованням підлітків.

Д. Б. Ельконін характеризує підлітковий період так: 1.    Основною для цього періоду стає суспільно корисна діяльність. 2.    З'являється прагнення до дорослості й самостійності; критичне ставлення до оточуючих; самовизначення; уміння підпорядковувати свої інтереси нормам колективного життя. 3.    Діяльність (навчальна, організаційна, трудова, пізнавальна) спрямована на систему ставлень інших до неї.           Розвиток підлітка – це початок пошуку себе, свого унікального "Я". Це шлях становлення індивідуальності. Як часто батьки помиляються у вихованні своїх дітей, коли говорять дитині: "Не виділяйся, будь такою чи таким, як усі". У психології цей період називають періодом "зашумлення" психіки, за ним настає період упевненості і рівноваги. Ці роки майже завжди хворобливі. Адже в цей час виникають проблеми між батьками і дітьми. Багато хто вважає, що завдання батьків у цей період – стримувати статевий інстинкт дитини. Ця думка помилкова, і нерідко призводить до нових проблем.            Що ж є найсуттєвіше для дитини в цей час? Виявляється, ось такий ланцюжок: Любов – Довіра – Розуміння – Підтримка. Як кажуть гумористи, із кожним поколінням діти стають усе гіршими, а батьки все кращими, отже, гірші діти стають кращими батьками.          Фізичне здоров’я дитини – запорука її успіхів у навчанні. Стан фізичного здоров’я і темпи статевого дозрівання дітей різні. Вони суттєво впливають на особистісний розвиток дитини. Чим раніше починається процес статевого дозрівання, тим швидше він протікає. Якщо дозрівання починається у 12 років – процес дозрівання триває 2 роки; у 13-13,5 років – 3-3,5 роки; у 15 років – 5-6. Ці розбіжності щодо типів дозрівання – причина багатьох непорозумінь і переживань.          За що і проти чого веде боротьбу дитина в перехідному віці? Насамперед за те, щоб перестати бути дитиною; за фізичну і психічну недоторканність; за самоствердження серед однолітків; проти зауважень, обговорень, особливо іронічних, з приводу її фізичної дорослості.

Правила, яких мають дотримуватися батьки підлітка:

·        допомогти дитині знайти компроміс душі і тіла; ·        усі зауваження робити в доброзичливому тоні, без ярликів; ·        ознайомити дитину з призначенням і функціонуванням організму; ·        варто пам’ятати, що підліток – це вже не дитина, але і не дорослий.            Підліткову психіку іноді називають періодом "гормональної глупоти". Пошук і становлення свого "Я" – це вивільнення від впливу дорослих і спілкування з однолітками. У родинах, де панує повага, де кожен має право голосу, знає свої права та обов’язки, реакції емансипації проходять м’якше й породжують менше конфліктів.

Що повинні зробити батьки, щоб зберегти любов своїх дітей?

·        У самостійності дитини не слід бачити загрозу. ·        Пам’ятайте, що дитині потрібна не стільки самостійність, скільки право на неї. ·        Хочете, щоб дитина зробила те, що вам потрібно, – зробіть так, щоб вона сама захотіла цього. ·        Не переобтяжуйте дитину опікою і контролем. ·        Не створюйте "революційну ситуацію", а якщо створили, вирішуйте її мирним шляхом.

Поради щодо встановлення довіри між батьками і підлітком в кризовий для них період:

·        Уважно вислухайте підлітка. Прагніть до того, щоб підліток зрозумів, що він вам не байдужий і ви готові зрозуміти й прийняти його; не перебивайте, не виявляйте свого страху, ставтеся до нього серйозно, з повагою. ·        Запропонуйте свою підтримку та допомогу. Спробуйте переконати його, що даний стан тимчасовий і швидко мине. Виявіть співчуття й покажіть, що ви поділяєте й розумієте його почуття. ·        Поцікавтеся, що зараз найбільше турбує підлітка. ·        Упевнено спілкуйтеся з підлітком. Саме це допоможе йому повірити в його сили. Головне правило роботи з дітьми – не нашкодити. ·        У спілкуванні з підлітком використовуйте слова, речення, які сприятимуть контакту: розумію, співчуваю, звичайно, хочу допомогти. ·        У розмові з підлітком дайте йому зрозуміти, що він потрібен іншим і унікальний, як особистість. Кожна людина, незалежно від віку, прагне дати позитивну оцінку своїй поведінці, переживає потребу в похвалі. ·        Недооцінка гірша, ніж переоцінка. Надихайте підлітка на високу самооцінку. Вмійте слухати, довіряти й викликати довіру в нього. ·        Звертайтеся по допомогу, консультацію до спеціаліста, якщо вас щось насторожило в поведінці підлітка.  Та найголовніше - це пам*ятайте, що в будь-якому віці людині потрібна увага, відчуття потрібності та любові, відчуття безпеки та довіри в сім*ї. Поважайте особистість підлітка. За цих умов підлітковий вік пройде безболісно для всіх))))). використано матеріал за посиланнями:  1.    studebtam.net;

1.    http://kyiv-oblosvita.gov.ua/poradi/batko/67-batkam-statti/366-osoblivosti-vikovikh-kriz-pidlitkovogo-viku